Тростянецька Філія №4
І-ІІ ступенів
ЗЗСО І-ІІІ ступенів №3

Пт, 23.08.2019, 21:57
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Файли
Нормативно-правова база [4]
Плани роботи [3]
З досвіду роботи [6]
ШМО класних керівників [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

 

Рекомендації для батьків «Стоп дитячий суїцид»

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз.

Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, в яких виникає бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому того, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те саме бажання дитина може виявити, коли батьки її карають або коли підліток намагається викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли саме підліток повторить подібне висловлювання: чи говорить він про бажання померти в несподіваній ситуації, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів; як часто висловлює бажання померти і за яких обставин.

За таких обставин необхідно терміново звертатись до спеціалістів – психолога/психологині, психотерапевта/психотерапевтки.

Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Підліткові необхідно дати змогу виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними чи спробою маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки.

Якщо батьки помічають одразу декілька ознак (певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації), то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати відповідей на серйозні питання, не говорити, чому вона/він не повинна/ повинен відчувати того, що відчуває, тому що саме це може лише посилити у підлітка почуття провини, безвиході та власної непотрібності. Необхідно прагнути, щоб підліток сам пропонував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то необхідно звернутися до практичного психолога/психологині, психотерапевта/психотерапевтки, дитячого психіатра/психіаторки тощо та попросити професійної допомоги.

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування в родині. Всі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

 

Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя доцільно вживати таких заходів:

• Завжди підкреслюйте все добре та успішне, властиве вашій дитині, – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан.

• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.

• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.

• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.

• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.

• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності.

• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

Рекомендації батькам у ситуаціях, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай.

• Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

• Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.

• Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину.

• Говоріть з дитиною на рівних; не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, бо це може відштовхнути дитину.

• Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми.

• Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові: використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

• Проявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні.

 

 

• Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.

• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю.

• Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із проблемної ситуації.

• Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день.

• Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.

• Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.

• Якщо ви не знаєте, що казати, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

 

У випадку якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

• Першим кроком у запобіганні самогубству завжди буває встановлення довірчого спілкування.

• Батькам слід подолати власний страх перед бесідою з дітьми.

• Діти в стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі, тому іноді дієвішою є невербальна комунікація: жести, дотики тощо.

• Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

 

 

 

 

 

 

ЯК УНИКНУТИ ДИСТРЕСУ У ДІТЕЙ ПІСЛЯ КАНІКУЛ

Кожному з нас потрібен певний час (зазвичай - 2-3 дні) на те, щоб перебудуватися. З розумінням і терпінням поставтеся до небажання дитини відразу робити уроки або відмовитися від ігор на смартфоні.
1. Повернення до режиму
Останні дні канікул і перші дні навчального навантаження - важкий час для нервової системи. Будіть дітей раніше на півгодини і раніше день за днем. І вже через три-чотири дні учень може вийти на "шкільний режим сну". Це якщо у вас є ще час. Якщо немає, то ви просто вкладайте учня раніше, будіть м'яко і довго, щоб він зміг прокинутися поступово і трохи повалятися в ліжку.
- Організація робочого місця - перетворіть це заняття в змагання, хто більше розбере непотрібного паперу і т.і.
- Складіть план на тиждень. Разом зі школярем на окремому аркуші паперу розпишіть його графік. Візуалізація краще допомагає підготуватися до трудових буднів.
2. Гуляйте більше. Добре, якщо ви будете гуляти перед сном. Навіть півгодини - добра справа. Коли школа вже почалася, діти повинні гуляти ще більше. Кисень вкрай важливий для нормального функціонування мозку.
3. Повернення до здорового харчування школяра. Після святкових щільних страв організму потрібне перезавантаження.
- дотримання питного режиму
- ненав'язлива детоксикація (кисломолочні продукти, овочі, фрукти, соки)
- ароматерапія допоможе впоратися з емоційним навантаженням
- комплекс вітамінів з Омега-3
4. Мотивація до навчання
Завдання - дати дитині позитивне підкріплення в найближчій перспективі.
- Зробити календар подій. Відзначити на шаблоні місяць важливі події, які будуть в найближчому часі: дні народження друзів, близьких, походи в кіно та інші розваги. Важливо дати відчуття, що свята не закінчилися.
- Знайдіть разом цікаві лекції і практичні заняття, які розбавлять нудні уроки і дадуть зрозуміти, що набуття знань і навичок може бути захоплюючою справою.
- Акцентуйте свою увагу на перемогах і досягненнях, а не помилках і поразках.
5. Знаходьте час для "простого спілкування"
Не зводьте своє спілкування з дитиною лише до обговорення уроків і оцінок. Не повинна дитина запам'ятати вічно роздратовану маму, втомленого, розчарованого дітьми, тата.
ПІКЛУЙТЕСЯ ПРО СЕБЕ! Будьте щасливими батьками щасливих дітей!

      

 

НАВЧАННЯ ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ ДІТЕЙ 6-8 років

У цей період необхідно за допомогою ігор і практик донести до дітей, що:
1. Гроші не з'являються самі собою, а заробляються!
2. Спочатку заробляємо - потім витрачаємо.
3. Вартість товару залежить від його якості, затребуваності і від того, наскільки складно його виробити.
4. Гроші люблять рахунок.
5. Фінанси потрібно планувати.
6. Твої гроші бувають об'єктом чужого інтересу.
7. Не все купується. Прищеплюємо розуміння того, що головні цінності - життя, відносини, радість близьких людей - за гроші не купиш.
8. Фінанси - це цікаво і захоплююче!

Практика «Спільні покупки»

Мета: показати принципи фінансового планування і розумних покупок, пояснити походження вартості товару і основи фінансової безпеки.
Суть практики:
Регулярно робіть спільні походи в магазин. Дайте дитині можливість самій обирати товар з вашого списку. Запропонуйте дитині підраховувати на калькуляторі вартість всіх товарів, які ви складаєте в кошик, а також перевіряти термін зберігання продуктів на упаковках. Обговоріть, чому вартість схожих товарів відрізняється: через величину упаковки, наприклад, або вона різна у кожного з виробників.
На першому етапі пропонуйте їй знайти конкретний товар на полиці і довезти його до каси, потім вивантажити на стрічку, після чого скласти в пакет.
На наступному етапі можна дати більш складне доручення, наприклад, обрати все для власного сніданку.
Згодом ви побачите, коли дитина готова виконувати самостійні нескладні покупки.

 

ПРО ДИТЯЧУ ЗЛІСТЬ (для батьків) від Тані Поль
1. Кожна людина має право злитися і маленька, і ВЕЛИКА;

2. Злість корисна для людини:
а) вона захищає;
б) допомагає досягати мети.

3. Дитина іноді злиться! І це нормально!
а) коли щось не виходить;
б) коли не дають те, чого дуже хочеться;
в) коли злять (і таке буває).

4. Забороняти дитині злитися - НЕ МОЖНА! Коли злість накопичується, з нею важко впоратися!

5. ЯК ДИТИНА МОЖЕ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ЗЛІСТЬ?
а) потопати ногами;
б) погарчати (покричати);
в) намалювати свою злість;
г) зліпити свою злість і зім'яти її;
д) постукати кулаками по подушці.

6. ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ВИСЛОВЛЮВАТИ СВОЮ ЗЛІСТЬ СЛОВАМИ:
а) показувати на власному прикладі
" Я сьогодні дуже розізлилася..."
б) Проговорювати злість дитини
" Я бачу, що ти сьогодні дуже злишся..."

ВПРАВА НА РОЗВИТОК ЗГУРТОВАНОСТІ І ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В СІМ'Ї
Гарний сад.
"Уявіть, що ви стали рослиною. Що ви за рослина, якою ви стали? На що схожі ваше листя? Є у вас гострі шипи? Ваше листя колюче або гладке? Можливо, у вас є квіти? Які це квіти?" Нехай кожен намалює себе у вигляді якоїсь рослини. Це може бути якийсь реальний сорт чагарнику або повністю вигадана рослина. Якщо хтось захоче пояснювати, що намалював, він може це зробити. Потім кожен вирізаєсвоє зображення і розміщує його на великому аркуші
паперу, щоб вийшов загальний гарний сад. (Можна додати рамку, заламінувати малюнок і т.д.)
Ця вправа особливо корисна для встановлення контакту, розвитку відносин і кооперативного стилю поведінки. Аналогічно можна зробити фруктово-овочевий салат, замість квітки зобразити овоч чи фрукт на який ви схожі. Потім розмістити їх на зображення великої салатниці.

Автор: Тейлор Кетрін

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей

. • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх. Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

• Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

• Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

• Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Фотоальбом
Copyright MyCorp © 2019